Жертовна віра
Я сиджу у садку нашої домівки, і до мене доносяться звуки хвали й поклоніння. Повітря сповнене звуків Фарсі – однієї з іранських мов. Наша церква в Лондоні – це динамічна іранська община. Нам буває навіть соромно за себе, коли ми бачимо палку віру цих віруючих, їхню щиру любов до Христа. Або коли чуємо розповіді про жорсткі переслідування – наприклад, про мученицьку смерть брата старшого пастора однієї з церков в Ірані. Ці вірні християни йдуть по слідах Стефана, першого християнського мученика.
Нічне небо
Знервований проблемами вдома та на роботі, Мет вирішив прогулятись. Його вабило весняне вечірнє повітря. Незабаром безкрає небо почало змінювати синій колір на темний. Над болотом неподалік згустився туман. Замиготіли зірки на небі, сповіщаючи про прихід повного місяця на сході. Для Мета ці хвилини були сповнені великого духовного значення. “Там Бог, – подумав він. – І все в Його руці” .
Любов без меж
Це сталося в 1990 році у Китаї. Місіонери опинились у пастці в домі Тай Юан Фу, бо натовп ззовні вимагав їхньої смерті. Нарешті вони вирішили, що єдиний шанс врятуватись – спробувати прорватись крізь юрбу. Місіонери ринули у натовп і, здавалося, змогли уникнути неминучої смерті. Але Едіт Комбс побачила, що двом китайським студенткам не вдалося вирватись із натовпу. І вона знову кинулась в юрбу розлючених людей. Їй вдалося врятувати одну студентку. Але коли вона спробувала врятувати іншу студентку, її вбили.
Фасад нашого життя
Керрі докладала багато зусиль, щоб інші люди були у захваті. Вона намагалась більшість часу посміхатися, щоб оточуючі хвалили її за позитивне ставлення до життя. Чимало людей підтримували такий імідж, бо бачили, що Керрі приносить церкві реальну користь. Але у хвилини максимальної чесності самої з собою вона інколи каже: “Я люблю Господа, але в деяких випадках мені здається, що моє життя – то лише фасад”. Насправді, більшість її старань створювати позитивне враження є результатом внутрішньої невпевненості.
Дванадцятий гравець
На стадіоні Техаського університету можна побачити величезний напис: “Місце для дванадцятого”. Хоча на полі дозволяється грати лише одинадцятьом гравцям, існує “дванадцятий гравець” – тисячі студентів, що протягом всього матчу стоячи підтримують свою команду. Ця традиція має початок ще з 1922 року, коли один тренер попросив якогось студента зі стадіону бути готовим замінити травмованого гравця. І хоча цей студент так і не вийшов на поле, його присутність надихала гравців команди.
Щось значимо для Нього?
Стоячи у черзі до каси в супермаркеті, я побачив кількох підлітків з поголеними головами й кільцями в носах, що шукали якоїсь закуски. Ще побачив молодого фахівця, що купував стейк, кілька пучків спаржі і один великий помідор. А ще була старенька жінка, що роздумувала, чи купити їй персиків та полуниць. Я дивився і думав: “Невже Бог справді знає кожного з них по імені? Невже вони справді мають якесь значення для Нього?”
“А тепер разом!”
Коли Ніколас Тейлор намагався в місті Перт (Австралія) сісти у приміський поїзд, його нога застрягла між платформою та вагоном. Хлопці зі служби безпеки намагалися звільнити його ногу, але марно. Тоді вони скоординували зусилля майже 50 пасажирів. Всі вишикувались уздовж вагону і на рахунок “три” з усіх сил натиснули на вагон. Така взаємодія дала свої результати – натовп зумів відхилити вагон достатньо, щоб визволити з пастки ногу Тейлора.
Уважність
Я сидів на зібранні, і мої очі були спрямовані прямо на пастора. Вся моя поза свідчила про те, що я ловлю кожне слово його проповіді. Але раптом я почув, що всі сміються. Я почав здивовано озиратись навколо. Зрозуміло було, що проповідник сказав щось смішне, але я навіть не уявляв, що саме. Отже, хоча ззовні здавалось, що я уважно слухаю, але насправді своїми думками я був десь далеко. Буває, що ми слухаємо, але насправді не чуємо. Дивимось – і не бачимо. Присутні тілом – і відсутні думками.
Хліб! Хліб!
Я живу тепер у маленькому мексиканському містечку, де щоранку і щовечора можна почути вигуки: “Хліб! Хліб!” То чоловік розвозить велосипедом величезну корзину з різноманітними хлібними виробами (солодкими та солоними) для продажу. Раніше я жила у великому місті й звикла ходити за хлібом до пекарні, тому мені завжди приємно купувати свіжий хліб прямо біля порога своєї домівки.
Сила й ніжність
Ролі – це величезний пес із міцними м’язами, товстим хутровим покровом і вагою 45 кг! Та не зважаючи на свій загрозливий вид, Ролі чудово контактує з людьми. Власник водить його в лікарні та будинки престарілих, щоб люди посміхались.